Welcome to the Rockstar Magazine

Ґаз Марсон як є. Хочу рухатися далі

As ISis / Interview, Psychobilly 10 апрель 2019
 (photo: )

Стасон, лідер київського сайкобіллі-гурту The Troubled, поспілкувався з Ґазом Марсоном з The Surf Rats для свого рок-н-рольного телеграм-каналу «Під Входом» та поділився з нами.

The Surf Rats стояли у витоків жанру у 80-х, записали кілька крутих платівок, мають хорошу фан-базу на усіх континентах і регулярно турять усюди, де знають про таку музику. Але чомусь після релізу свого останнього альбому Strange Things, дуже незвичайного для свого жанру, група оголосила про припинення діяльності. Чому? Запрошую до читання.

Привіт, Ґаз! По-перше, вітаю з вашим останнім альбомом, Strange Things, чудова робота! Мені подобається, що він різноманітний і багатий мотивами звідусіль — кабаре, джаз, навіть реггі, — але має й багато дійсно хороших «традиційних» сайко-хітів. Розкажи про свій творчий процес, чому ви зробили цей альбом саме таким?

Хей, Стен. Велике спасибі, я радий, що тобі він сподобався. Я досить давно написав ці пісні. Я, як правило, пишу великими блоками, і буває, що я напишу пятнадцять або двадцять пісень, що мають схожі відчуття або тему. Якщо уважно послухати альбом, можна відчути тему, що проходить наскрізь. Я досліджував ідею власної смертності та інші штуки, в яких є темний і світлий бік; життя і смерть, любов і ненависть, добро і зло, б-г і сатана та інші темні теми, що цікавлять мене як розваги, так і на філософському рівні.

Оскільки члени групи розкидані по всьому світу — я у Великобританії, Томас знаходиться в Лос-Анджелесі в Штатах, а Ґейб’юл — у Франції, — я зробив демо-версії всіх пісень на моєму ноутбуці і надіслав їх хлопцям. Вони пішли до студій, записали свої частини і надіслали мені. Після цього я пішов у студію, щоб записати всі гітари та вокал, а також усіх інших запрошених музикантів, що з’являються на альбомі. Це був довгий і іноді виснажливий процес, але я думаю, що ми зробили це круто, і я сподіваюся, що це звучить так, ніби ми граємо разом в одній кімнаті.

Які твої улюблені композиції з альбому? Які з них тобі найбільше подобається грати наживо?

Ми ніколи не грали нічого з цього матеріалу, але ми збираємося виправити це в нашому майбутньому турі. Пісні, що виділяються для мене найбільше — Deal With The Devil, Velvet Lovebone, Smash It Up, It’s The End. Мені дуже подобаються всі пісні на цьому альбомі, і ми сподіваємося їх грати якомога більше.

Чи задоволені ви прийомом альбому? Які реакції на нього найбільш запам’яталися?

Я не впевнений. Сподіваюся, люди бачать це як витвір мистецтва. Принаймні для мене він такий, починаючи від пісень і закінчуючи обкладинкою. Це концепція, яку я планував довгий час. Для мене він інакший. Він говорить про щось інше. Хоча там є звичні сайкобіллі-мотиви, я думаю, що він трохи більший, ніж просто черговий сайко-альбом. Як на мене, він глибше. Але це тільки моя думка, ха-ха.

Gaz Marson by Werner Lenaers

Gaz Marson by Werner Lenaers

Що було твоїм музичним та ліричним натхненням?

Насправді, все довкола. Коли я натрапляю на тему, яку хочу дослідити, мені важко сказати все, що я відчуваю, в одній трьоххвилинній пісні, тож для цього мені може знадобитися три або чотири пісні.

Наприклад, тема диявола. Deal With The Devil — стара історія продажу душі сатані аби поліпшити життя. The Deciever про те, наскільки диявол є давньої ідеєю, про його роль у релігії та християнстві, чи є Б-г і диявол однією суттю?... Чи був він неправильно зрозумілий і його добрі наміри були вивернуті створенням його самого?.. Where Do You Go To When Your’e Dead досліджує людську смертність, небеса і пекло, і чи існують ці місця... Так що, як бачите, це споріднені теми, але досліджені по-різному із різними результатами.

Ви випустили альбом, поїхали у досить тривалий тур по США, частинах Південної Америки, Європи та Японії. Ви, хлопці, є однією з найбільш затребуваних груп на сцені. І все ж ви вирішили завершити The Surf Rats. ЧОМУ???

Так вже з нами сталося, що ми любимо їздити в усі місця, де ми не були, або де інші групи не були. Наші тури досить віддалені один від одного, трапляється, можливо, кілька поїздок на рік. І я не думаю, що The Surf Rats — це група, що користується попитом. Ми не група, яку запрошують усюди, бо я не думаю, що ми є «нормою», коли мова йде про сайкобіллі. Що стосується завершення групи, хочу вас запевнити, що це буде тривати досить довго, ми сподіваємося грати якомога більше цього року і аж до 2020.

Загалом, я думаю, що нам більше нікуди йти. Сцена старішає і відчувається застиглою, коли одна й та сама купка груп грає на одних й тих самих фестивалях кожного року. Мені не цікаво постійно крутитися на цій каруселі, граючи ті самі пісні тим же людям протягом наступних десяти років. Я хочу рухатися далі.

Я постійно робив музику поза The Surf Rats, але завжди повертався до них час від часу, тому що я люблю хлопців у групі, і я думаю, що ми робимо круті штуки разом. Всі троє з нас мають інше життя в порівнянні з тим, що у нас було дванадцять років тому, коли сформувався цей склад групи, але нас ніколи не запрошують грати на більших подіях, тому ми занурюємося і вистрибуємо, коли відчуваємо, що це правильно для нас.

Це не перший раз, коли ви робите перерву, так що, напевно, ви знаєте відповідь на питання, чи є життя після The Surf Rats. Що плануєте цього разу?

Знову ж таки, це буде довгий кінець, тому ми сподіваємося грати якомога більше протягом наступних року-двох. Звичайно, ви вже знаєте, що Ґейб’юл зайнятий з Demented Are Go, що дуже популярні. Томас має декілька проектів, що знаходяться вдома в США, і я дуже зайнятий британською групою під назвою The Hawkmen — суміш старого R&B, рокабіллі та northern soul. Я також граю на гітарі в ірландському сайко-гурті Spellbound, а також маю новий проект, що матиме більше roots/Americana настрій. Але хто зна, можливо, ми повернемося для нашого сорокового ювілею, хаха..

Ви були в Києві в травні 2010 року. Це шоу стало легендарним у нашій тусовці з багатьох причин, але скажіть мені, що ви думаєте про це. Що вам сподобалося чи навпаки? Чи ви взагалі його пам’ятаєте? Чи хочете повернутися?

Ха-ха, дуже добре його пам’ятаю, як і інші хлопці в групі. Цей концерт залишається однією з наших найбільш пам’ятних поїздок, і ми часто говоримо про це. Ви, друзі, були дивовижні, нам дуже сподобалася та вечірка і надзвичайно класний концерт, і ми завжди сподівалися, що зможемо колись повернутися. То ж хто зна, можливо після цього інтерв’ю ми отримаємо запрошення? Це було б дивовижно.

Дякую за інтерв’ю! Щось наостанок?

Просто велике спасибі тобі, Стен, і всім наших фанам у вас. Сподіваюся, що люди пам’ятають нас так само, як ми пам’ятаємо їх. Сподіваюся, вам подобається новий альбом. Я з нетерпінням чекаю, щоб повернутись до вас найближчим часом і зробити шоу знову 

Article rating:

vote data

Write a Comment

You have to be registered in order to comment on articles and send messages directly to the editorial team. Please login or create a free user account.